Від книги до книги, від серця до серця
 |
Вільчинський О. К. Останній герой: повість / О. К. Вільчинський; худож.-оформлювач О. М. Артеменко. – Київ: ТОВ "КЕТС”, 2013. – 224 с.
Олександр Вільчинський (нар. 1963р.) – прозаїк, есеїст, автор кількох книжок прози. Живе і працює в Тернополі.
Олекса, вояк УПА, після тривалих поневірянь на сході повертається у рідне село, де він залишив стареньку маму і кохану дівчину. Але повертається не сам, а з новим товаришем Віллі Шубертом, колишнім піхотинцем вермахту, скаліченим у багаторічному полоні, який прибився до нього десь на Донбасі. Майже двотижневе перебування в Західній Україні стало для Олекси і Віллі своєрідним іспитом на виживання, перевіркою їхніх людських та суто чоловічих якостей. Та хто знає, що чекає їх попереду... |
 |
Дереш Л. Миротворець: повісті та оповідання / Л. Дереш. – Львів: Кальварія, 2013. – 196с.
Нова книжка молодого українського письменника складається з двох повістей та оповідання. Перед нами постає зовсім несподіваний і трохи загадковий Любко Дереш… "Миротворець” – дивні історії, сумні та загадкові, лейтмотивом яких звучить філософська думка: "ГЕНІЇ ТА ГЕРОЇ ЗАВЖДИ САМОТНІ...” |
 |
Діброва В. Чайні замальовки : оповідання / В. Діброва; передм. С. Іванюка. – К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2012. – 196 с.
Збірка "Чайні замальовки” складається з двадцяти оповідань. Усі вони написані від першої особи, але за цим "я” стоять персонажі різного віку, професій та життєвих обставин. Їх об’єднує те, що вони – українці, які опинилися в Америці. Зміна перспективи не могла не вплинути на їхню поведінку, погляди, смаки, але певні базові риси й проблеми так і лишалися з ними. Дія більшості оповідань відбувається в Америці та Україні. |
 |
Еко У. Ім’я рози: роман / У. Еко; переклад з італ., передмова і глосарій М. І. Прокопович; худож.-оформлювачі Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. – Харків: Фоліо, 2012. – 575с. – (Б-ка світ. літ-ри).
"Ім’я рози” – перший роман видатного італійського письменника, вченого і філософа Умберто Еко.
Опублікований у 1980 році, він відразу ж став супербестселером. Книгу перекладено багатьма мовами, і сьогодні вона вважається класикою світової літератури. "Ім’я рози” – захоплююча детективна історія, органічно вплетена в реальні історичні події XIV століття. середньовічному монастирі за загадкових обставин один за одним гинуть ченці. З’ясувати причину їхньої смерті доручено ученому-францисканцю Вільяму і його помічнику Адсо. Розпочавши розслідування, вони занурюються у лабіринт підступних інтриг, політичних махінацій, потаємних пороків та абсурдних забобонів, якими сповнене життя монахів, і, вирішуючи багато філософських питань, ідучи шляхом логічних розмірковувань, розкривають загадкові вбивства.
|
 |
Еко У. Празький цвинтар: роман / У. Еко; пер. з італ. Ю. В. Григоренко; худож.-оформлювач О. М. Артеменко. – Харків: Фоліо, 2012. – 633с. – (Карта світу).
Що це, буквальний роман? Може й так, тим більше що й сам автор цього не заперечує. Адже в "Празькому цвинтарі” є змови, підземелля, повні трупів, кораблі, що злітають на повітря посеред виверження вулкана, вбиті абати, що воскресають кілька разів, нотаріуси з накладними бородами, сатанистки-істерички, які відправляють чорні меси, карбонарії й паризькі комунари, масони, фальшиві "Протоколи сіонських мудреців” і так далі... Втім, у читача, що має гарну звичку думати, відразу ж виникає відчуття, що про все це він уже десь чув або читав. І це дійсно так. Крім капітана Симоніні, головного героя книжки, усі інші персонажі нового роману Умберто Еко існували насправді й робили саме те, що описане.. |
 |
Еко У. Таємниче полум’я цариці Лоани : ілюстрований роман / У. Еко; пер. з італ. Ю. В. Григоренко. – Харків : Фоліо, 2012. – 412с.
"Людей нагородили пам’яттю, як тимчасовим напівзасобом, затичкою, бо для них час спливає дуже стрімко і що минуло, те минуло без вороття. А я мав привілею смакувати все з самого початку...” – так каже про себе Джамбатиста Бодоні на прізвисько Ямбо, шістдесятирічний букініст з Мілана. Він утрачає пам’ять після інсульту, не може згадати свою родину, минуле і навіть власне ім’я, та при цьому пам’ятає все, що колись читав. Щоб знайти втрачене минуле, Ямбо їде до маєтку, де проминуло його дитинство. Він шукає себе самого серед старих газет та книг, дитячих журналів та коміксів, та йому не вдається повернути спогади. Ямбо вже готовий припинити пошуки, та тут він знаходить... Але не будемо розкривати всіх таємниць, читач має розкрити їх сам, дійти до кінця, як, урешті-решт, дійшов до кінця Ямбо... |
 |
Звево І. Самопізнання Зено: роман / Пер. з іт. тексту і передмови М. Прокопович. – Харків: ТОВ Творч. об-ня "Гімназія”, 2013. – 411 с.
Гектор Шміц і Італо Звево (1861- 1928) – два імені, що об’єднали одну й ту ж людину. Гектор був підприємцем з бездоганною репутацією, життя його проходило між власною справою та сім’єю. Італо все життя сумнівався, чи варто йому писати. Справи йшли успішно, а от література... Та коли йому було вже за шістдесят, Італо вийшов таки з тіні Гектора: на світ з’явилося "Самопізнання Дзено” – найкращий і найзнаменитіший роман письменника...
Зено Козіні, підприємець з міста Трієста, пише спогади для свого психоаналітика, доктора С. Проте Зено не просто згадує все те, що було з ним колись – історію свого одруження, смерть батька, намагання кинути палити та інше, він досліджує себе самого, сподівається, самопізнає себе крізь події власного життя. |
 |
Когтянц К. А. Покохати відьму: роман / К. А. Когтянц; худож.-оформлювач О. М. Артеменко. – Київ: ПАТ "ДАК "Укрвидавполіграфія”, 2013. – 192с.
Новий роман Костянтина Когтянца "Покохати відьму” на перший погляд написаний за традиціями героїчного фентезі. Але тільки на перший погляд! Насправді автор викладає сюжет так, наче законів і канонів жанру взагалі не існує. Тут немає демонів-імператорів, герой не здобуває корону, не намагається завоювати чи порятувати світ, він просто покохав жінку... Однак не звичайну жінку, а чаклунку. Щоправда, вона, м’яко кажучи, зовсім не відповідає стандартним уявленням про чародійок... М’яко кажучи!.. |
 |
Остен Дж. Доводи розсудку: роман / Дж. Остен; пер. з англ. Т. О. Шевченко. – Харків: Факт, 2013. – 318 с.
Світ творів англійської письменниці Джейн Остен (1775 – 1817) – світ звичайних чоловіків і жінок, доволі буденний, розмірений і в той же час не позбавлений драматизму. Тонкий психолог і знавець людського серця, письменниця створила надзвичайно виразні і правдиві образи. Її герої – живі люди, з усіма їх достоїнствами і недоліками, здатні і на високі почуття, і на великі помилки.
Ще зовсім юною Енн Еліот, героїня роману "Доводи розсудку”, зустріла любов, але змушена була відмовитися від коханого заради інтересів сім’ї. Довгі роки розлуки, що минули до їхньої нової зустрічі, довели: час не власний над істинними почуттями, і хоча крок до щастя зробити непросто, герої впевнені – лише доводи власного розсудку повинні керувати нашими вчинками, стримувати пристрасті та застерігати від зради, у тому числі від зради у коханні. |
 |
Памук О. Мене називають Червоний: роман / О. Памук; пер. з тур. О. Б. Тульчинського; худож.-оформлювач Б. П. Бублик. – Харків: Фоліо, 2012. – 638 с. – (Б-ка нобелівських лауреатів).
Ім’я Орхана Памука (1952 р.н.) – одне з найгучніших у сучасній світовій літературі. Відомий турецький письменник, лауреат Нобелівської премії 2006 року, суперечлива постать у себе на батьківщині, він завоював популярність завдяки своєму дивовижному хисту романіста. Кожен його твір – справжня енциклопедія казкового Сходу, де меланхолія переплітається з найтоншою іронією, історія проводить паралелі між минулим і сучасним.
Роман "Мене називають Червоний” автор назвав своїм "найколоритнішим і найоптимістичнішим твором”. Історичний детектив переносить читача у середньовічний Стамбул, куди після дванадцятилітніх мандрів повертається Кара і де він знаходить своє втрачене кохання. Незадовго до його повернення красуня Шекюре стежить у шпарину за найталановитішими малярами султана, що ночами навідуються до її батька, роблячи ілюстрації до якоїсь таємничої книжки. Але що це за книжка і що в ній зображено? Культури змінюються чи перетинаються? Як щезає традиційний світ? На ці питання намагається знайти відповідь Орхан Памук.
Цей переклад роману "Мене називають Червоний” був відзначений літературною премією ім.. Миколи Лукаша "Art translacionis” журналу "Всесвіт”. |
 |
Памук О. Музей невинності: роман / О. Памук; пер. з тур. О. Б. Кульчинського та Г. В. Рог; Худож.-оформлювач О. Г. Жуков. – Харків: Фоліо, 2012. – 671 с.
Найтонше лезо азійської меланхолії та європейської іронії – фірмовий стиль автора – прочиняє перед "читачем щасливого ХХІ століття” двері у "цнотливу”, "невинну” епоху. Щастя й кохання – чи є вони? Орхан Памук розмірковує над цим питанням разом з головним героєм роману Кемалем Басмаджи, назавжди закоханим у дівчину Фюсун. |
 |
Памук О. Чорна книга: роман / О. Памук; пер. з тур. О. Б. Кульчинського; худож.-оформлювач О. Г. Жуков. – Харків: Фоліо, 2013. – 667 с.
Сюжет – майже детективний: головний герой на ім’я Ґаліп кілька днів шукає раптом зниклого двоюрідного брата, відомого журналіста, майстра містифікацій і "поціновувача” чужих таємниць Джеляля Саліка та власну дружину Рюйю. Але ж насправді у "Чорній книзі”, окрім реального світу, є багато інших світів і вимірів. Величезний та незбагненний Стамбул, у кварталах і закутнях якого веде розслідування Ґаліп, тисячолітня історія Османської імперії, що, перетворившись на сучасну Туреччину, так і не змогла знайти свого місця між Сходом і Заходом, і , насамкінець, переплетіння людських доль, потреба знайти себе, перетворившись в іншу людину... |
 |
Положій Є. В. Юрій Юрійович, улюбленець жінок / Є. В. Положій. – Харків: Фоліо, 2013. – 218с.
Юрій Юрійович, головний персонаж нової книжки Євгена Положія, абсолютний літературний антигерой нашого часу. Він нікого не вбив, не зґвалтував, не обдурив, він навіть нічого не вкрав, тобто якщо зважити на сучасну літературу, то писати про нього зайве. Він просто дуже добрий і щирий, і де б і ким Юрій Юрійович не працював – вожатим у піонерському таборі або головним редактором в газеті, - ані обставини, ані люди не змогли змінити його характер. У пошуках свого щастя, коханої жінки, досягши визнання чи проживаючи нестерпно важкі роки, Юрій Юрійович завжди залишається самим собою, в які б злі жарти не грала з ним доля. Це неймовірно смішна і захоплююча книга, можливо, найсмішніша з тих, що вам довелося читати останнім часом. Автор присвятив її всім українцям свого покоління, які живуть сьогодні не в Україні, а виїхали за кордон і залишилися там щасливі. |
 |
Савіано Р. Ґомора / Р. Савіано; пер. з англ. В. К. Горбатюка; худож.-оформлювач О.М. Іванова. – Харків: Фоліо, 2013. – 447 с. – (Карта світу).
Тиражі, що вимірюються мільйонами примірників, переклади більш ніж 40 мовами, десятки літературних премій, екранізація, яка здобула Гран-прі Канського кінофестивалю... Це слава? Так. Але за цю славу Роберто Савіано (нар. 1979), автор "Ґоморри”, змушений розплачуватися смертним вироком, що йому винесла неаполітанська мафія – сумнозвісна Камора. З 2006 року, коли "Гоморра” вперше побачила світ, Савіано покинув батьківщину та живе під цілодобовою охороною. Саме тому "Ґоморра” – це не просто бестселер, це символ мужності письменника, який не побоявся кинути виклик беззаконню, корупції, брудним грошам та зброї... |
|
