Вітаю Вас Guest!
Sunday, 29.05.2022, 01:19
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Міні-чат

Only authorized users can post messages

Статистика


Total online: 1
Guests: 1
Users: 0

Опитування

.

Революція гідності

.

Форма входу

Пошук

Друзі сайту



Гощанське об’єднання культури і дозвілля

Центральна бібліотека для дітей













Календар

«  May 2022  »
SuMoTuWeThFrSa
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Архів записів

Творчість

 

Життя прекрасне – живи  і радій життю

Як часто ми нарікаємо на долю, прагнемо грошей, достатку. А мали б просто радіти , бо живемо в цьому світі, маємо родину, друзів, роботу, а головне – здоров’я!

 Для «особливого хлопчика» Артема Приходька із села Пустомити є великим задоволенням відвідувати школу у своєму рідному селі. До 4 класу Артем навчався у іншій школі, а з 2018 року навчається в Малятинському НВК. У Артемка з народження є особливості розвитку і він навчається на  індивідуальному навчанні.

 На початку навчання Артему було складно адаптуватися до звичайної школи, її умов, оточення. Але з часом його вчителька Олена Ч. почала знайомити Артема з школою, вчителями і учнями, суціально адаптовувати його.

  Коли вперше вони з вчителькою прийшли до бібліотеки мені відразу сподобався цей новий учень – щирий, ввічливий, вихований, і дуже  особливий.  Артем з цікавістю знайомився з бібліотекою, йому подобалось читати книги, переписувати цікаві тексти з них, і все це робив він дуже швидко і без помилок.  Артем любить переглядати видання, які наявні бібліотеці. А особливо мене вражало те що його цікавлять іноземні мови. Він вільно читає англійською, пробує читати польською і китайською.  Ця дитина знає усі країни і їх столиці.

         

  А особливим відкриттям для нас усіх у школі стало те, що Артем малює красиві малюнки, робить поробки. Він є неодноразовим учасником і переможцем районних і обласних конкурсів з образотворчого мистецтва.

         

      Пригадується мені святкування Нового року, який він вперше відвідав в Малятинському НВК. Артем читав вірші  і дуже гарно заспівав колядку. Йому дуже було приємно від того, що він поруч з усіма дітьми.

  Зараз Артем навчається у 6 класі. Улюбленими уроками у нього є інформатика і малювання.

   Це чудовий хлопчики,  який своєю усмішкою зігріває усіх оточуючих. І потрібно завжди пам’ятати: щастя поруч, просто подивись навколо себе і ти побачиш, що життя прекрасне – живи  і радій життю, яке у тебе є!

Степанюк Лариса – бібліотекар с. Пустомити

Олена Чорноус – вчитель індивідуального навчання,2020 рік.


 

Талановитий молодий художник 

      Галайчук Олександр Михайлович народився 23 травня 1991 року в с. Тучин Гощанського району Рівненської області. Інвалід з дитинства (глухота). Навчався в Тучинській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

    У 2013 році закінчив коледж мистецтв ім. А.Ерделі за спеціальністю «Декоративно-прикладне мистецтво» і здобув кваліфікацію «Художник-майстер». Пізніше закінчив Закарпатський художній інститут за такою ж спеціальністю й здобув кваліфікацію «Художник-майстер декоративно-прикладного мистецтва, викладач» (2016р.)

     Роботи демонструвалися на виставці в музеї «Паланок» м.Мукачево(2013р.)

Дипломант Всеукраїнської виставки глухих художників «Світ, який почула душа» (м. Полтава 2017р.) та виставки глухих митців (м. Рівне, 2017р.).

Його картини різної тематики: «Карпати»(2015р.), «Дорога до лісу»(2015р.), «Автопортрет»(2015р.), «Осінь»(2016р.), «Горинь»(2017р.), «Свято-Преображенський храм»(2017р.), «Захід»(2017р.) та інші. У них проглядається душа юного художника, світлий погляд людини, яка відчуває навколишній світ.

Талановитий молодий художник також займається художньою обробко деревини: винний набір «In vino veritas» (2013р), церковна утвар (2014-2015рр.),дерев’яна дзвіниця греко-католицької академії м.Ужгород. Частина картин та виробів Олександра зберігаються в приватних та домашній колекціях, в картинних галереях Тучинської ЗОШ І-Ш ступенів, музеях навчальних закладів.

    

Винний набір «In vino veritas»              Горинь                                                     Дорога до лісу 

 

                   

Макет-копія старовинної гуцульської церкви                  Старий шлях

       

 В задумі                             Гуцулка                           Запрестольний хрест         Трисвічник

 Артемова Надія, бібліотекар ПШБФ с. Тучин 

 


Закоханий у рідний край

Олександр Адамович Мацевич один з тих людей, які незважаючи на цілий ряд соціальних і побутових проблем ( по стану здоров’я мав ІІ групу інвалідності) випромінюють доброту, повагу, відчуття світлої радості, любов до життя.

З дитинства любив природу, барвисте сяйво вишитих материнських рушників, мальовничі краєвиди Курозван, місцину де народився і виріс. І вже з ранніх дитячих років відтворював він красиве, добре, вічне  на аркушах паперу.

     Народився Олександр Адамович 29 серпня 1944 року в селі Курозвани Гощанського району в сімї колгоспників. З 1950 року навчався у Курозванівській восьмирічній школі. Після школи були роки тяжкої праці на фермі. В 1969 році був призваний в ряди Радянської Армії. Після служби стежина повернула його в рідне село, до рідних краєвидів.

Пройшов курси водія і працював в колгоспі водієм. Всі  роки праці в колгоспі, буденні домашні клопоти  не заважали йому бути насамперед митцем.

         Картини Олександра Мацевича прикрашають його оселю, оселі рідних і односельців. Його картини були окрасою сільських, районних виставок декоративно – прикладного та ужиткового мистецтва. В місцевій школі відкрита галерея картин Олександра Адамовича Мацевича.

         Менший син та внучка успадкували талант Олександра Адамовича і тішать односельців вже своїми живописам.                                                              

    

 "Мисливці на полюванні"          "Напад вовків"                               "Олені"

   

     "Пейзаж"                          "Курозванівське лісове озеро"      "Лісова галявина"

    "Казочка"                      "Бригантина"                      "Африканський прибій"

Провідний бібліотекар с. Курозвани 

                          Заїка Г.Р.


Шандалюк Юхим Йосипович 

   Народився 2 лютого 1928 року в селі Курозвани. В 1936 році прийшов до школи. Під час навчання вчителі помітили здібності учня до малювання і всіляко розвивали їх. Закінчив 4 класи польської школи. Після закінчення навчання працював художником – оформлювачем в селі.

   З 1940 року почав писати власні картини, здебільшого на релігійну тематику. В 70 – их роках почав займатися різьбою по дереву. Своїми руками оздобив власний будинок, створив багато красивих картин та дерев’яних скульптур.

 

   Одна з його робіт знаходиться в краєзнавчій кімнаті Курозванівської школи.

   

   Будинок майстра           "Зустріч Ісуса з учнями"    "Матір Божа з малим Ісусом "

    

"Орел, що злітає"                  "Трофей"                              "Феї лісового озера"

   

 "Відпочинок Божої матері          "Весняний сад"                           "Воскресіння"

       та малого Ісуса"

   

   "Серце Господа"                             "Молитва"                                "Лісова мелодія"


Людмила Кравчук 

     Цю дівчину напевне люблять всі. Рідні і знайомі, малі і дорослі, і навіть, домашні тварини: котик, та собака не відходять від неї. Бо дівчинка випромінює доброту і тепло. Людмила Кравчук (Симонів) народилася 29 років тому з невтішним для батьків діагнозом.  Під час вагітності мама перехворіла краснухою, що стало причиною вроджених вад дитини, та попри все дівчина щиро радіє життю, любить творити, особливо захоплюється малюванням. Вона малює скрізь: на клаптику паперу, в хорошому альбомі, фарбами, олівцями, ручкою або просто лозиною на дорожньому поросі.   Найбільше її захоплення – персонажі з мультфільмів, казок, переглянутих книг, журналів, а ще тварини і птахи: домашні, сусідські або просто випадково побачені.  

    Здається: а що в цьому дивного?. Багато людей володіють таким даром. Та давайте почнемо з того, що Людмила особлива людина, вона інвалід дитинства першої групи. Аж надто великий перелік недуг для її ще зовсім молодого віку. Вроджений порок серця, глаукома обох очей (бачить лише 0.03% на праве око), неврит слухового нерва. Ні одного дня без ліків, слуховий апарат, який за медичними показниками можна носити тільки кілька годин на день, постійні відвідування лікарів – такі реалії життя дівчинки.  Яскравий, багатокольоровий, повний щирого захоплення і доброти її світ відтворюється у малюнках.

 

   Провідний бібліотекар ПШБФ с. Франівка

Лукащук М.Г.


Та, що не опускає руки

Я, вкотре переконуюсь, що для мене моє село Жаврів найрідніше, найкраще. Тут живуть і працюють завзяті, наполегливі люди.

Серед них і Гуменюк Олена Андріївна, інвалід ІІ групи загального захворювання з 1996 року. Народилася в селі Жаврів Гощанського району 13 вересня 1958 року в сім’ї колгоспників. Закінчила вісім класів Жаврівської восьмирічної школи. Після закінчення школи навчалась в Гощанському  побуткомбінаті на курсах швеї.

З 1978 року працювала в колгоспі імені І. Франка с. Жаврів телятницею.

Олена Андріївна сильна духом жінка, подарувала життя двом синам і любій дочці.

Але спіткала її в житті і тяжка доля,  незабутній материнський біль, який і досі відчувається в її серці втрата старшого сина Івана, що загинув трагічно в молодому  віці. Щоб не втратити жагу до життя, шукає натхнення в праці.

Олена одружена, має чоловіка Степана, з ним вона і веде підсобне господарство, зарекомендувавши себе вмілою господинею. Тримають вони кіз, курей і свиней, мають город, на якому працюють втрьох, вона, чоловік і син Микола.

Олена Андріївна гарна господиня. В хаті в неї чисто і охайно. Вона дуже привітна, з усіма охоче спілкується. І за порадою до неї можна звернутися – ніколи не відмовить. Завжди усміхнена, доброзичлива, привітна.

Вишиває Олена Андріївна по вечорах, тому що вдень вона займається хатніми клопотами.

Зимовими довгими вечорами, каже Олена, у неї є час на вишивання. Вишиває вона не тільки для себе, а і для людей. Свої вишивки вона дарує для подруг, добрих знайомих і односельчан. Замовляють в неї вишиті рушники молоді пари, які мають вступають в шлюб.

Але крім господарства Олена Андріївна має ще і свою улюблену справу – вишивання. Вишиває вона з молодих років. Вишивок у неї більше 70 – ти робіт. Коли зайдеш у хату до Олени, то здається, що потрапляєш у царство вишивки. Чого там тільки нема! На образах вишиті рушники на все полотно, на ліжках подушки, на стінах вишиті полотна, а на столах скатертини та серветки – яка неймовірна краса!.

Олена Андріївна щоденно радіє своєму життю і переконана, що на долю не ображаються і не вибирають.

                                                                       Ольга Іванівна Борзенко

Бібліотекар І категорії ПШБФ с. Жаврів