За переказами назва села походить від імені спадкоємця, який одержав наділ від свого батька-поміщика з Гощі. Найімовірніше тим молодим власником став Сенько Гостцький. Сенька в дитинстві кликали Сеньом. Звідси й - Сенів. Дехто схильний вважати, що батьки хлопця на людях кликали просто сином, що надто було близьким за звучанням з сучасною назвою села.

    Побутує й інша версія тлумачення назви. Наче б на порогах по обидва боки струмка, де жили перші поселенці, кожного літа буйно зацвітали волошки. Все довкруж одягалося в густу синь. Той колір віддзеркалювався у водах облаштованого ставу, переносився на будинки, сади, рослин. Побачили те й вельможі. і записали, що їх люди живуть у "синяві".

   Найдавнішими з родин у Синьові є Гапончуки, Савчуки, Матюхи, Солімчуки. У 1595 році в Синьові побудовано церкву Івана Богослова. У 1806 році почали будувати поштовий тракт. І це будівництво тривало до 1886 року. У 1920 році Західноукраїнські землі зайняли поляки.

У 1939 році селяни зустріли Червону армію. Невдовзі було створено сільську раду, де головою обрано С. Д. Савчука. У 1940 році створили колгосп. Його очолив Михайло Лащук.

    На початку липня 1941 року гітлерівські війська були у Синьові. Після війни було відновлено колгосп імені Тимошенка. Заново створено ще одне таке господарство ім. Мічуріна. А в 1955 році сталося об'єднання цих артілей і злиття з селом Терентієвом. Економічного розквіту господарство зазанало з 1967 року. За цей період побудовано і оновлено приміщення тракторної бригади, тваринницьких фермах, облаштовано потужні зернові токи в кожній з трьох бригад, зведено приміщення дитячих ясен-садочка, медпункту, середньої школи.

Синів - центр сільської ради. Населення за переписом 2001 року складало 982 чол.