Вперше про Русивель згадується в грамотах великих князів литовських у 1562 році. А в актах за 1568 рік книги Київського центрального архіву зберігаються відомості про скаргу селян Русивля і князя Богуша Корецького на Гощанського феодала Романа Готського, який вдавався до грабежів, бійок, привласнення грунтів.

     Щодо назви села, то тут побутує така легендаю Наче б в одного з посадників Дорогобузького князя була красуня-дочка. І вона закохалася у батькового дружинника. Воїн відповів їй взаємністю. Молоді люди почали таємно зустрічатися. Про це хтось доповів батькові дівчини. Вельможа намірився покарати свого підлеглого - хотів закувати і кинути у підземелля. Але вірні друзі попередили хлопця про небезпеку. Закоханий, взявши свою дівчину, втік до віддаленого лісу заховався біля невеликої річечки на галявині між двох горбів. Там збудував хижину, обзовівся господарськими будівлями. І молода сім'я у цій місцевості залишилася жити. Пройшли роки. У закоханих з'явилося багато хлопчиків. Всі вони були - русоволосими. То й поселення від тих хлопчиків стало називатися Русивель.

    Деякі дослідники вважали, що назва села походить від власного імені засновника - Русивида, Руська, Русимира.

    Під час визвольної війни українського народу з-під польського іга, у 1648-1654 років на території села та поблизу нього відбувалися кровопролитні битви.

    Невідомо коли в Русивлі побудовали першу церкву. Метричні книги велися з 1738 року. А другу церкву зведено в 1878 році.

   Після війни продовжено колективізацію. Артіль було названо імені Ілліча. Невідомо з чиєї ініціативи у 1946 році Русивель перейменовано на Сінне. Проте давня назва не забулася. І місцеві патріоти наполягали аби її повернути. Що й було зроблено наприкінці 90-х років ХХ століття.

   У 1993 році колгосп перейменовано на сільськогосподарський виробничий кооператив "Промінь".

На 2000 рік у колись густозаселеному Русивлі збереглося 289 дворів та 812 жителів.