Село Бабин

Археологічні дослідження показали, що на південно-західній околиці цього села знаходяться поселення ІІІ-ІІ тисячоліття до нової ери. У праці Ярослава Пури "Походження назв населених пунктів ровенщини" є помітка, що перша згадка про Бабин у давніх польських фоліантах датується 1465 роком. І це пов'язано з Іваном і Пашком Бабинськими, які володіли тут городянами.Хто вони, яку посаду обіймали у той період, чим прославилися? Невідомо. Проте вже тоді село існувало і про нього знали в інших землях. Бабин також згадується в описі володінь замку міста Луцька, котрі були виконані в 1545 році. Це свідчення того, що у середині XVIстоліття село не належало князям Острозьким, абуло безпосередньо підпорядкованим вельможам литовсько-польської корони.

Назва села за легендою місцевої жительки С. Янчук, котра почула перекази від своїх батьків, що в пору розквіту Дорогобужа у цих місцях, оточених лісами, проживали сім'ї княжих дружинників, яким часто необхідно було виступати проти ворогів. Для безпеки жінок та дітей і були тут збудовані перші житла. А що у них в основному мешкали молодиці та бабусі, то назвали це поселення Бабинець. За іншою версією Бабинець - Це не що інше, як та частина у храмі, де при службі Божій знаходяться жінки. Оскільки в місцевій церкві переважали саме вони, то й село стали називати Бабиним.

Бабин довгий час належав Дорогобузькому Іллінському монастиреві. Таким село згадується в 1593 році у скарзі архімандрита Феофана Бабицького на пана Криштофа Лодзинського, що останній чинить шкоди на полях і лісах, пограбував багатства у Дроздові. Пізніше довгий час селом володів пан Василь Бабинський. Доки був православним, у Бабині збудував церкву, а пізніше перетворив її на молитовний будинок, незважаючи, що там зберігалися останки його попередників. Як зазначено у праці Миколи Теодоровича "Історико-статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії", що другу церкву у Бабині збудовано на кошти княгині Олександри Радзивіл і прихожан у 1839 році на честь святого апостола Іоана Богослова.

До кінця ХІХ століття село належало польським панам Радзивілам, Кошенівським, Маленським. а після ліквідації кріпацтва в 1861 році, більша частина родючих земель перейшла до рук панів Могилевських. Вони ними користувалися і на початку ХХ століття. Великі маєтки мав пан Камінський і його управитель.

Невідомо коли в селі збудовано першу школу. Проте є документи, що така діяла в 1898 р. Потім у 1905 році, за розпорядженням земельної управи, в Бабині побудовано нову школу на три класи.

А торгівлею володіли євреї. Вони мали свої лавки-крамниці, забезпечували населення необхідними товарами. Що правда інколи окремі люди підробляли на службі у багатьох родин та крамарів. В 1913 році заможний підприємець Василь Шульгін збудував завод. Керуючим у ньому став Піхно. Оскільки маєток керуючого знаходився на томахівських хуторах, то це виробництво було названо Бабино-Томахівським.

Добрі наміри та початок їх здійснення перекреслили спершу світова війна, а потім і громадська. Зрештою у вересні 1920 року Бабином оволоділи поляки на 20 років. За польської окупації найбагатшим став поміщик Камінський. Вересень 1939 року був святковим тому, що тоді Червона армія прогнала поляків.

Мир порушився неоголошеною війною німцями. Вже 29 червня 1941 року гітлерівські вояки досягли села, запровадили свій суворий режим. Село звільнено від німецьких окупантів військами Червоної армії 1 лютого 1944 року.

Ще більше зусиль потратили представники району і області на організацію колгоспу. До 1950 року головою сільгоспартілі тут беззмінно працював Антон Турчик. Його на посаді замінив Павло Талащук. Так селяни працювали до 1961 року. Тоді об'єднали бабинські землі з підлісецькими, де був колгосп "Правда". Завод тоді ж реорганізовано у Бабино-Томахівський цукрокомбінат. Загалом на початок 1970 року в Бабині громада складалася з мешканців 15 національностей. На той час уже діяла нова триповерхова школа на 600 місць, на пустирі виросло справжнє робітниче селище з багатоквартирними житлами, дитячим садочком, магазинами, їдальнею. Фактично прогрес тривав до 1987-1988 років.

Прикрасою села продовжує залишатися церква Івана Богослова, збудована у 1839 році.

На 2000 рік у Бабині було 836 житлових будинків, де мешкало близько 2400 душ. Діяли середня школа, лікарська амбулаторія, стоматологічний кабінет. Населення користується послугами млина, кількох крамниць та кафе.