Рудик Юрій Володимирович народився 28 червня 1971 року в м. Славута Хмельницької області.

Восьмирічну освіту здобував у Майківській восьмирічній школі та Тучинській школі-інтернаті, середню – у Русивельській загальноосвітній школі. Технічну освіту отримав у Корецькому ДТСААФ. У 1989 році був призваний до лав Збройних Сил України.

Після служби в армії працював водієм у місцевому колгоспі, затим - будівельником у приватному секторі.

21 липня 2017 року Юрій Рудик підписав контракт на проходження військової служби в зоні АТО. Служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді у с. Золоте Попаснянського району Луганської області.

18 листопада при виконанні бойового завдання в зоні проведення АТО на Луганщині отримав тяжке поранення голови від кулі снайпера. Перебував у глибокій комі в лікарні ім. Мечникова міста Дніпра понад два тижні. Односельчани та небайдужі люди збирали кошти на лікування бійця, однак 4 грудня він помер, так і не прийшовши до свідомості у віці сорок шість років.

6 грудня тіло Юрія Рудика доставили до рідного села, де односельці зустрічали героя вночі, тримаючи в руках свічки та квіти.

Похоронений на кладовищі села Майків Гощанського району.

У Юрія залишилися 24-річний син Андрій, 21-річна донька Наталія та троє маленьких онуків.

«Юрій був справжнім бійцем. Його авто ГАЗ-66 завжди було готове до виїзду. Він єдиний із підрозділу міг у будь-який час доставити боєприпаси, харчі, перевезти побратимів», - згадує про Юрія Рудика командир взводу 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону лейтенанта Олександра Потапенка

Сержант Сергій Леднєв, з яким служили разом, згадує про побратима з теплотою та вдячністю: «Юра ніколи не відмовляв у допомозі. Він любив жартувати, але накази виконував без суперечок. Йому можна було довірити будь-яке завдання й бути впевненим, що він не підведе».

Хороші спогади залишились про Юрія Рудика у рідних. односельчан, друзів, педагогів школи. «Під час навчання у школі Юра зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень. Володів матеріалом на середньому рівні. До виконання громадських доручень ставився сумлінно. Брав активну участь у громадському житті школи та класу, - говорить з болем в серці вчителька місцевої школи Ковальчук Надія Григорівна. - Був веселий, товариський, дисциплінований. Завжди свідомо виконував доручення. Мав авторитет серед товаришів, мав багато друзів, підтримував дружні стосунки з багатьма учнями».

Памятаємо…

Схиляємо низько голови перед світлою пам’яттю Юрія Володимировича Рудика!

Герої не вмирають!

У госпіталі Дніпра помер поранений боєць з Рівненщин //ЧаРівне

Боєць з Рівненщини помер у Дніпровському госпіталі //Рівне1

На Гощанщині поховали бійця АТО, який віддав життя за Батьківщину // Новини по-рівненськи.

«За побратима Юрія!» «За Україну!»,»За волю!» // Рідний край : громадсько-політична газета. – 2017. - № 49 /9 груд./. – с. 1, 3.