КРАСНОСІЛЬСЬКІ ВІТРЯКИ

Історична довідка

        Серед багатьох типів будівель, створених народними зодчими, млинарські споруди займали особливе місце. Млин-вітряк – важливий, цікавий та своєрідний вид народної архітектури.  

      Перші згадки про вітряки знаходимо ще у ХІІІ ст., в часи Київської Русі.  Адже тоді головним заняттям населення України було землеробство. 

     На Гощанщині збереглися до наших днів лише два вітряки-млини, що знаходяться на території сіл Красносілля і Виткова, а водяний млин розташований у Гощі. Саме красносільські вітряки відносять до найстаріших типів вітряків.                        

      Вітряк у селі Красносілля Гощанського району збудований чехом Іваном Клічніком у 1895 році. Іван Клічнік проживав у селі Липки, мав там корчму, а потім переселився в Красносілля. Купив десь біля гектара землі, збудував там хату та вітряк. Згодом на вітряку мельникував якийсь Петро. Потім він виїхав до Гощі, а на вітряку став господарювати німець Федір.        

      У повоєнні роки вітряк перейшов у власність колгоспу. Його використовували для переробки зерна на борошно, на корм для худоби – дерть.

     На всю округу славилось високоякісне борошно, змелене мірошником Талимоном Новаком. Узимку млин-вітряк був завалений зерном. Довго і плідно служив він хліборобам. За свідченням мешканців села, вітряк ще у 50-60-і роки працював на повну потужність.

      Будова вітряка також є своєрідною, адже красносільський млин-вітряк відноситься до найстаріших типів вітряків. За конструктивно-технічним вирішенням вітряк стовпового типу. Він чотирикутний, близький до квадрата. Стіни вертикальні, каркасної будови, обшиті дошками до самого низу. З чотирьох кутків вітряк спирається на колодки. Дах вітряка трисхилий, із тильної сторони обрізаний крутим трикутним щитом. Це надає вітрякові форми даху житлового будинку.

     Вітряк  у Красносіллі має три поверхи. На першому поверсі розміщений головний механізм вітряного млина, – корпус разом із механізмом для розмелювання зерна, валом та крилами, що стоїть на нерухомій зрубній з чотирма підпорами хрестовині.

    Увесь корпус вітряка разом з механізмом для розмелювання, крилами та валом обертається залежно від того, звідки дме вітер. Обертали вітряк за допомогою так званого дишля або водила.

      На другому поверсі знаходиться механізм важільного типу для піднімання верхнього каменя жорен, що регулює якість помолу від тонкого борошна до різних сортів круп. Тут же розташовані вікна для видачі мішків з борошном надвір.

    На третьому поверсі знаходиться, так би мовити, серце вітряка – жорна. Тут же розміщені маленькі віконця, а також дверцята, біля яких розташоване колесо, що служить для підняття мішків із зерном знадвору до жорнового залу. Млин також має гальмівну систему. У разі потреби млин зупиняли за допомогою так званої праси, що облягає колесо.

     Цей вид млина архаїчний, суворої архітектури, один з найстаріших в Україні, і, зокрема, на Поліссі.