Трохимчук Олена Ярославівна 

Народилась в селі Русивель. Пізніше переїхала з батьками в село Курозвани. Навчаючись у школі проявила неабиякі здібності не лише до навчання, а й до поетичної творчості та живопису. На даний час закінчує аспірантуру при РДГУ на факультеті прикладної математики. Викладає в Національному університеті водного господарства. У вільний час пише вірші. Велику їх частину присвятила рідному краю.

Філософів у світі є багато:

Хто за покликанням, а хто за фахом.

А хто поєднує свій дар і працю разом,

Для вас вклоняюся одразу!

Є дійсно мудрі й геніальні,

Глибокомислячі і надморальні.

Свої знання вони несуть

До інших, щоб вказати суть,

Порадити щось, чого навчити

Всіх тих – хто хоче зрозуміти:

Чому цей світ стає таким?

Коли був створений і ким?

Хто є людина? Яка вона?

Чи може щось пізнать сповна?

Чи користь є нам від культури?

Чому звелись суспільства мури?

Яка роль мови? Де Грааль?...

Що є духовність і мораль?

Куди веде нас всіх наука?

Чому природі „в’яжем руки”,

Будуючи свій „ Новий світ”, -

А результат – лиш війни сотні літ...

Є навпаки – дурні нездари,

Що днями пишуть мемуари,

А вечорами йдуть блукати,

Щоб в мудрих тих ідеї „брати”.

Й додавши в них трохи „води”,

Друкують як „ Мої труди”...

Бажаю Вам, щоб у житті

Не зустрічались дурні ті.

Ідею перш ніж „Другу” показати,

Для вас я раджу записати.

***

Промінчик сонця впав на сіре небо

-         на сході загорілася земля...

Будильник дзвонить – прокидатись треба.

Кінцівку сну додивлююся я.

А снилося мені дитинство:

Той перший крок в моїм житті,

Та люба пісня материнська

І ті слова її прості...

А ось я старша – років п’ять:

Сиджу в дідуся на колінах,

Він учить мене рахувать

На десятьох малих зернинах.

І те зерно у пам’яті своїй

Я збережу його навіки.

Зерно добра, надії й мрій –