Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 23.04.2024, 09:32
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Міні-чат

Щоб додати необхідна авторизація

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Опитування

.

Революція гідності

.

Форма входу

Пошук

Друзі сайту



Гощанське об’єднання культури і дозвілля

Центральна бібліотека для дітей













Архів записів

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Столярчук Богдан Йосипович
Столярчук Богдан Йосипович

Народився 25 серпня 1947 року в с.Дмитрівка Гощанського району Рівненської області. Закінчив Рівненське музичне училище, Київський інститут культури, Одеську державну консерваторію ім. А.В.Нежданової. Працював артистом оркестру Рівненського музично-драматичного театру та обласної філармонії, викладачем Рівненської дитячої музичної школи №1 ім. М.Лисенка. Нині - професор кафедри музичного фольклору Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету.

Автор більше 60 книг, нарисів, віршів, дівідників, посібників, методичних розробок, покажчиків, енциклопедій. Він є членом шести творчих спілок України. Лауреат премій: регіональної краєзнавчої "За відродження Волині", літературно-мистецьких - ім. Бориса Тена (Рівне), і Авеніра Коломийця (Дубно), вузівської ім. Мелетія Смотрицького, мистецької ім. Германа Жуковського, просвітянської ім. Григорія Чубая. Він почесний член Національної спілки краєзнавців України, відповідальний секретар обласної асоціації композиторів, перший заступник голови Рівненського відділення Національної всеукраїнської музичної спілки, голова Рівненської міської краєзнавчої організації, член наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка (Львів).

Та найвідрадніше те, що піднімаючись угору, Богдан Столярчук зумів зберегти кращі якості першої книги в наступних поетичних збірниках. У творчості він залишається тихим, спокійним, щирим, відвертим ліриком, який уміло користується несподіваною метафорою, цікавими порівняннями.


Чужа біда болить у серці,
Болить мені, як і своя.
Безсонням часто озоветься,
За горло здушить як змія.

І над своєю я не плачу,
Але й чиюсь не оббіжу,
Хоч не моя вона, одначе
Мені не буде за чужу.

Заграє день у звуках терцій,
Крізь мідь оркестру просія.
Чужу біду візьму до серця,
І враз вгамується своя.



Категорія: Мої статті | Додав: Bibl_ (14.10.2013)
Переглядів: 1337 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: