Про походження назви цього міста майже відсутні пояснення вчених, тим паче немає писемних джерел, де б містилися такі тлумачення. Один з народних варіантів, ніби багата аристократка, до маєтностей якої входило це давнє поселення, зустрічала поважних гостей від короля. Коли вони вручили їй високий титул, княгиня на радощах вигукнула: "Тут і чин". Правоподібною версією може бути й та, що назва походить від прозвища чи імені його першого засновника - Тучи (Туча). У розмовній мові й народилося - тучин. Дехто вважає, що на край колись насувалися чорними тучами багато ворогів.

Існує дві давні згадки про Тучин - у книзі "З бору і степу" Т. Стецького, виданій у Кракові в 1888 році - датується 1542 роком, та в документах опису Луцького замку за 1545 рік, виявлених Тимчасовою комісієб для з'ясування давніх актів, що працювала впродовж 40-50-х років ХІХ століття.

На XVI столітті містом та довкільнми землями біля нього володів Богдан Семашко - феодал великого князівства Литовського. А в 1569 році, після Люблінської унії, Тучин, як і Волинь, відійшов до Польщі.

З другої половини XVI століття Тучин за адміністративно-територіальним поділом належав до луцького повіту Волинського воєводства.

У 1730 році збудовано церкву Преображенія Господнього. Цей храм капітально лагоджено в 1864-1879 роках.

Ставши у 1866 році волосним центром, у місті стрімко розвивалися мануфактури.

З початком Першої світової війни життя для населення погіршилося тим, що багатьох дужих чоловіків забрано на фронти. В серпні 1919 році польські війська оволоділи Тучином. Борців за свої права і свободи виловлювали, судили і катували. Так тривало до вересня 1939 року. Тоді ж започаткувалися основи радянської влади. А в 1940 році Тучин став районним центром новоутвореної Ровенської області.

На початку липня 1941 рокі постукала у двері Друга світова війна. Повністю від німецьких окупантів звільнено тучин воїнами 6-ї гвардійської стрілецької дивізії генерала Д. Онупрієнка Червоної армії 16 січня 1944 року.

З великими потугами лишень у 1949 році в тучині було створено два колгоспи імені Сталіна та імені Ворошилова.

У Тучині, який здавна ділився на Новий і Старий, діяло дві сільські ради. Виходила районна газета "Червоний шлях".

Загалом непогано розбудований колгосп в 1961 році було реорганізовано у радгосп під назвою "Тучинський". В 1964 році відкрито філіал дитячої Гощанської музичної школи, в 1968 році здано в експлуатаці. просторе приміщення будинку культури, облаштовано бібліотеки, розширено медичні, побутові та торговельні заклади.

Село забезпечене телеграфом, телефонним зв'язком, поштою, газифіковане, має розгалужену сітку доріг з твердим покриттям. Загальна площа Тучина складає 783 гектари, де розміщено 32 вулиці, 752 житлових будинків з населенням 2663 чол. Тучин має своє сільську раду, тут розміщена центральна садиба елітно-насінницького господарства "Тучинське".