Село так стало називатись з 1963 року, а раніше - Коростятином. А до того, воно називалося Корост. Корост - це різновид каменю. А слово таке прив'язане до цієї місцини з різних причин. Одна з них - тут колись була каменоломня. Судячи з того, що в 1931 році дослідники виявили з східного боку села на відстані 500 метрів від кладовища залишки селища ХІ-ХІІ століття, можна зробити висновок - Коростянтин засновувавсякілька разів у різних місцях.

    Наступні згадки про Коростянтин стосуються подій визвольної війни 1648-1654 років. Приблизно через 150 років по тому в Коростятині, що входив до Тучинської волості, збудовано фабрику з випуску валянок. Н атой період припадає будівництво церкви на честь преподобної великомучениці Параскеви П'ятниці. Перший храм, мабуть, згорів, а другий зведено в 1885 році.

До і після скасування кріпосного права селом володів магнат Петро Прушинський.

   З вересня 1920 року у Коростятині панують поляки. Проти них з підпілля діяли партизани. З приходом в село Червоної армії в 1939 році, невдовзі почалася агітація за колгосп. Таке господарство було створено в неступному році і називалося воно "8 Березня".

    Довоєнний колгосп у Малинівці відновили у 1950 році. Економічне зростання села призупинилося 1987-1988 роках. Потім почався спад. І він тривав до розпаду радянського Союзу. Не вдалося цей процес призупинити і в першому десятилітті незалежної України. Економічна криза не спала і при розформуванні колгоспу, на його базі створивши пайгосп "Малинівське".

Село продовжує старіти, вироджуватися. У 2000 році, наприклад, народилося лише 6 дітей, а помер 31 житель. Незважаючи на це, у 243 садибах малинівчан сподіваються на кращу долю 704 мешканці. Село є центром сільради, до якої входить і Воронів.