Перша письмова згадка в 1593 році. У науковому збірнику "Гощанське Погориння: давнина і сучасність" говориться, що перша писемна згадка про Дроздів з'явилася в 1577 році. З найбагатших власників Дроздова був Войтех Хмілевський. У 1773 році тут він мав найбільший маєток.

   За російського царату Дроздів входив до складу Тучинської волості. Школа тут стала до ладу з 9 серпня 1886 року і довгий час називалася церковно-приходською.

    Щодо назви села - побутує кілька версій. Одна з них, що в цих місцях на побережжі Горині мешкало плем'я автохтонів, яке через швидківсть говірки було невиразним при розмові. Цебто - дрозділо. Ймовірним варіантом може бути й той, що на місці сучасного села ріс розлогий гай, куди весною та восени збиралася сила-силенна птахів - дроздів. Деякі з старожилів розповідають, ніби на цих землях колись володарював пан Дроздовський. Доки він жив , доти село називалось Дроздовським. А як пана не стало, переінакшилася й назва - Дроздів.

    З вересня 1920-го року знову з'явилися пани. вони заволоділи більшістю родючих грунтів. Після вигнання польського режиму, в селі було створено комітет бідноти.

    Перший колгосп у селі організувався в 1940 році. Його головою обирався Фокій Кирилюк, головою сільради працював Петро Кравчук. секретарем - Андрій Сидорчук.

   У середині війни в декого з селян знайшли прихисток прихильники партизан Ковпака. У Червоній армії на фронтах воювало 120 жителів, 45 з них загинуло.

    У 1953 році Дроздів став центральною садибою об'єднаного колгоспу імені Чапаєва. таке сільськогосподарське утворення протрималось 6 років, а тоді увійшло до складу Тучинського колгоспу імені Сталіна. В березні 1961 року на базі цього колгоспу утворено радгосп "Тучинський". Збудувавши у 1788 році Свято - Георгіївську церкву, стало можливим заснувати церковно-приходську школу. За період Радянського союзу школа з початкової виросла до неповньої середньої.

До спалення Дроздова німцями, у селі було 150 дворів, де проживало майже 500 душ  такої кількості не відроджено й по сьогодні: за станом на перше січня 2001 року тут знаходиться 121 садиба і 386 мешканців.