"Дівчина-змія"

Жив собі недалеко біля лісу парубок. Жив сам, одиноко, бо батьки повмирали, а сестер та братів не було, бо не народилися. Не міг він одружитися, бо ніяка дівчина не хотіла за нього заміж, тому що був дуже бідний.

Іноді довгими тижнями він не бачив хліба, а їв тільки те, що вполює. - Яйця по пташиних гніздах збирав, мед у дуплах від диких бджіл забирав.

До певного віку так і звали його - "сиротина".

Але одного разу, коли грім під час дощу підпалив копицю сіна біля самого лісу, а хлопець в цей час схоронився від дощу під деревом, то побачив, як з копиці виповзла вельми довга і блискуча змія.

Вона швидко підповзла до хлопця, обвилася навкруг нього і за якусь мить перетворилася на прекрасну дівчину. Вона тримала його за шию. Одяг її був ніби луска риби, але замість луски, були золоті монети. Хлопця так вразило побачене, що він не міг промовити ні слова.

Дівчина взяла та й поцілувала хлопця в уста і промовила. - "будеш мій", доки не..., а далі було не зрозуміло, що вона сказала. Стали вони проживати удвох в хатині і за короткий час збудували великий дім, найняли слуг, - заможні ствли завдяки золоту.

Хлопець дуже змінився і не в кращу сторону, бо як кажуть - "багатство псує людей".

Спочатку став призирливо ставитись до слуг, а потім через гроші зненавидів і дівчину, бо зародилася в душі заздрість, що не він багатий, а вона.

Одного разу, коли дівчина-змія заснула, хлопець вирішив задушити її, а одяг із золота забрати собі. Але дівчина схопилась і почала тікати до лісу. При цьому кричала: "не псуй нічого, не роби цього".

Та він не реагував на застережний крик, бо очі були засліплені жадобою.

А дівчина побігла до лісу, обвила руками дерево, та й перетворилася на змію, бо навздогін він кричав їй - "Стій, гадино". От вона й перетворилася на змію.

З тих пір хлопець ходить у лісі і шукає "дівчину-змію", кличе її, ночами свище, як вітер, а вдень кличе різними пташиними голосами. А люди з тих пір прозвали його "горе-сиротина", бо не стало у нього розуму.

Записано від жительки с. Бабин Ніколайчук Є.