Легенда про річку Святоху, яка протікає по території с.Майків

За невисокими пагорбами зеленим килимом лежить неширока левада. По ній поросли верби розкішні, струмок біжить, який витікає із невеликого джерельця. Над ним пишається розкішними китягами калина. Похилилася вона над тим джерельцем, мов уклонилася йому за чисту, прозору воду.

Старі люди переказують, що колись давно на цьому місці була церква, в якій відбувалося богослужіння. Тут і дітей хрестили і молодих вінчали. Сюди люди приходили зі своїми радощами і болями.

Але трапилося лихо. Посунув ворог на нашу землю. Руйнує, нищить все, людей вбиває і забирає у полон. От уже вороги наближаються і до нашого села. Б'є на сполох церковний дзвін. І люди, шукаючи порятунку, побігли до церкви. Відчинилася брама і заховала за собою втікачів. А вороги вже близько. Летять стріли, чути тупіт, крики, стукіт у церковні ворота. Завойовницький дух розпирає груди ворога, вони вже наперед ділять між собою здобич і не думають про те, що за осквернення цієї Святині їх чекає кара.

Тріснули і впали церковні ворота. Дике виття проносилось кругом. І в останню хвилину, коли, здавалося вже не буде порятунку для втікачів, розвернулася земна твердь і церква разом з людьми ввійшла в землю. І сховались її куполи.

Остовпіли вороги з переляку. Вони, навіть, не помітили, як земля під їхніми ногами почала хитатися і перетворюватися у трясовину, яка поглинала чужинців. Через деякий час ні одного ворога не залишилось у живих.

А на тому місці, де стояла церква, зазеленіла трава, і з-під землі вибилось кришталево-чисте джерело. І це джерело і це місце люди назвали Святохою. Вода з цього джерела дуже смачна і нібито має цілющі властивості. Навіть у лютий мороз вона ніколи не замерзає. Ще кажуть, що коли добре прислухатися, то можна почути церковний дзвін, який лунає з-під землі.

Записоно від жительки с. Майків Луцюк Т. В.