Легенда про "Марусине джерело"

Було це за поляків.

Жила в нашому селі дуже гарна дівчина Маруся. Всі її любили за доброту її і щиру вдачу. Ось приїхав з Любліна на вакації до місцевих панів дуже гарний хлопець-поляк Збишек. Сам вродливий, багатий, старовинного і знатного роду. Побачив Марусю і закохався. Закохався щиро, віддано та так, що вже ні одна панночка не цікавила його. І Марусі він сподобався. Але як же бути, коли дівчина з бідної селянської родини? Дуже часто молоді таємно зустрічались під лісом біля джерела. Збишек все втішав кохану, що забере її з собою, що не подивиться на обурення своїх батьків. Можливо і так би сталося, якби злі язики не донесли місцевій пані, тітці Збишека, про захоплення Марусею її племінника. Пані кричала "Цо то є? Холопка?" Злилась на Збишека, а ще більше на Марусю. Послала вона кур'єра до брата в Польщу. Батьки Збишека не забарились і стали збирати його додому. Не хоче Збишек їхати. Втік з Маєтку, прийшов до Марусі і просить її їхати разом. Та де там! Маруся вплач, збиратися не хоче, бо не пара йому. Бідна аж світиться. Забрали батьки хлопця до Польщі, а Маруся щовечора ходить до джерела. Але вже сама. А одного ранку пастухи знайшли Марусю мертвою. Втопилася у тому джерелі. Сама лежала на траві, а лице у джерельній воді. Поховали бідолашну. Плакало за нею все село. Навіть батюшка плакав. А ховали Марусю з батюшкою, так як ніхто не зміг доказати, що Маруся втопилася сама. А може її втопили? А через тиждень приїхав Збишек. Та не до тітки, а до Марусі. Почув страшну новину і пішов до джерела. Казали люди, що довго він сидів там і плакав, а потім вийняв ніж і всадив собі у груди. Вранці зчинився переполох. Пані бігає, верещить, голосить. Приїхали батьки, щоб забрати тіло сина до Польщі. Мати покійного все казала, що холопи вбили його сина. Що в усьому винне нікчемне бидло. А старий Матвій з роду Ляшукового, що мав тоді аж 98 років від роду сказав: "Ні пані, то ви його вбили, розлучивши з Марусею."

Поховали Збишека у Польші, а джерело б'є і зараз. Правда звуть його Марусине джерело.