Хрестова гора

Коли поминати Дорогобуж і в'їзджати у Подоляни, стоїть висока гора, а на ній - сірий кам'яний хрест. Гора невелике, але дуже крута. Коли їдеш тією дорогою і дивишся на ту гору, очінаповнюються слізьми, а на душі така гіркота. Господи! Як наші предки ждали волі. Вони жертвували своїми кровиночками-дітьми, аби ті не стали ворогами рідного народу, не були запроданцями, яничарами, перевертнями...

Ніби горна хмара на село налетіли турки. Завдання в них було жахливе: зібрати хлопчиків-дорогобужців і виховати з них безжалісних яничарів.

Сполошилося, заболіло, запекло серце матері: "У мене їх трійко... Невже ці білі рученята, що так ніжно пестили, обіймали мене, будуть тримати тяжкий меч, забрудняться кров'ю своїх сесетер? Ні! Цього не буде!"

Побігла, пригорнула, поцілувала і кинула - спихнула їх із крутої гори. Вона хотіла, щоб вони полетіли, мов соколята. Але діточки покотились, як камінці, лишаючі криваві сліди. Не видержало серце матері. Скам'яніла... Стала хрестом. Хрестом своїм соколятам, що лежали біля підніжжя гори.

 

Підготувала завідуюча бібліотекою с. Дорогобуж Попенко Г. В.